Четвер, 27 квітня, 2017
Білоцерківська Єпархія | Українська Православна Церква
   
Розмір шрифту
Цитати

Сквирське благочиння

Благочинний - протоієрей Андрій Хомишак

Благочиння налічує 26 приходів, у яких несуть послух 13 священиків.
У 20 загальноосвітніх школах благочиння викладається факультативний курс «Біблійна історія та християнська етика». Також діють кілька недільних шкіл. При психоневрологічному диспансері міста відкрито молитовну кімнату для задоволення духовних потреб пацієнтів і персоналу. У бібліотеці лікарні організовано відділ православної літератури, фондами якого користуються пацієнти лікарні. Також священнослужителі у закладі проводять молебні для хворих та катехізаційні бесіди з відповідями на запитання пацієнтів.
Сайт благочиння 
 
 
 
Храм Всіх святих м. Сквира
У XVIII ст. в м. Сквира існувала Свято-Аннинська церква. У 1848 році храм мав такий вигляд: “Церковь деревянная с подмуровкой, колокольня при ней очень ветхая, состоящая из четырех столбов с навесом. Утварью она обогащена пожертвованием Его Высокопреосвященства Филарета (Амфитеатрова) в 1849г.” У тому ж таки 1849 р. біля церкви було споруджено нову дзвіницю. Довгий час церква була звичайним парафіяльним храмом. Але із спорудженням у Сквирі Троїцького собору цей статус зайняла Успенська церква. Відповідно, це вплинуло на подальшу біографію Свято-Аннинського храму. В 1838р. до київського митрополита надійшов із Сквири лист, підписаний протоієреєм Феодосієм Чайковським, дияконом та мирянами. У листі писалось: “Сквирская Аннинская церковь, в которой молились наши отцы и деды, по причине постройки нового каменного собора с 23 августа 1879 г. закрита”. Сквиряни просили дозволу перенести храм на кладовище поблизу Ружинської дороги. Дозвіл було отримано – протоієрей Феодосій рапортував, що церква “перенесена и построена вновь”. У ній було зроблено новий престол, іконостас, та жертовник. 30 жовтня 1885 р. колишню Свято-Аннинська церкву на сквирському цвинтарі було освячено на честь Усіх Святих. Саме це свято є для неї храмовим і до нині.Цікаво, що і в ХХ ст. стародавній храм, котрий значився “прекрасною кладбищенською церквою” при Троїцькому соборі, був об’єктом особливої шани і любові сквирян. Це при тому, що цвинтарна церква своїх прихожан не мала, її відвідували парафіяни собору.У 80-х роках ХХ ст. Успенську церкву у центрі Сквири було закрито, а згодом підірвано. Всесвятська церква стає осередком церковного життя не тільки для жителів Сквири, але й сільських мешканців, оскільки на той час більшість храмів району було знищено або закрито.У 1985-87 рр. було зроблено добудову до храму з цегли, оскільки діючий храм не вміщав усіх прихожан. У 90-х роках ХХ ст. храм було відремонтовано, перероблено барабан купола, що слугував дзвіницею. У храмі і зараз є багато ікон та церковних речей із сплюндрованих безбожниками церков, які люди зберігали у себе та передали до храму.
 
Настоятель - протоієрей Михаїл Данько. 
 
Свято-Успенський храм м. Сквира
Перший Успенський храм (за Л. Похилевичем) з’явився у Сквирі в 1718 р. і був зведений із дубових кругляків. Через 70 років ця церква була вже затісною для сквирян. У 1789 р. закладається новий кам’яний храм на честь Успіння Богородиці. Храм будувався довго, це пояснювалося тим, що переважно католицька еліта не підтримувала будівництво православного храму, і будівництво новітнього собору лягло на плечі далеко не найбагатших мешканців.Неодноразово прихожани зверталися до вищого духовенства з проханням про допомогу, а також мандрували по всій Київській губернії шукаючи пожертв. Завершено будівництво у 1810 році.Миряни дбали про свій храм: у 30-ті роки ХІХ ст. біля нього почали споруджувати дзвіницю, яку згодом прикрасили 5 дзвонів. Біля храму заснували нотну школу для навчання дітей та дорослих церковному співу та читанню. Храм був однокупольним. Купол покритий позолоченими мідними листами. По обидва боки центрального входу були ніші, у яких були ікони у повен зріст Спасителя та Богородиці.У 1920 р. храм було закрито, і вже більше він не відкривався. Спочатку тут розташовувався краєзнавчий музей, але, оскільки храм потребував значного капітального ремонту, всі експонати було вивезено до м. Біла Церква, а храм закрили.У 1972 р. на засіданні райвиконкому вирішили реставрувати Свято-Успенський храм, як пам’ятку архітектури, з подальшим його переданням під краєзнавчий музей. Але у 1975 р. райвиконком приймає рішення знести «аварійну» споруду церкви і дзвіниці, як таку, що загрожує безпеці жителів міста Сквира.У липні 1979 р. храм почали розтягувати тросами трактори, але не змогли розвалити міцних стін. Тоді прибули сапери, які за допомогою вибухівки зруйнували вікові стіни храму. У 1992 р. в приміщенні, яке до революції належало церкві та не було зруйноване, почалися роботи, щоб його переобладнати під храм. Це приміщення у радянські роки використовувалося різними організаціями, тут працювали фотоательє, міськрада. З 1993 р. у ньому почали проводитися регулярні богослужіння.
 
Настоятель - протоієрей Андрій Хомишак - благочинний Сквирського округу.
 
 
Свято-Покровський храм с. Великополовецьке
Відомостей про першу Свято-Покровську церкву села Великополовецьке практично не збереглося. Відомо лише, що це була дерев'яна будівля близько 25 метрів заввишки і мала три куполи. Храм був зруйнований у 1932-33 роках ХХ століття.Відновлена церковна громада Свято-Покровської парафії була зареєстрована у 1992 році. Сесією сільської ради було виділено приміщення колишнього поштового відділення для розміщення у ньому церкви. З 2005 року почалася реконструкція старого приміщення храму та придбання церковного начиння.На даний час старе приміщення перебудоване під типову церкву, яка має дзвіницю, центральний купол, клірос, вівтар. Стіни та стеля церкви підготовлені для церковного розпису.
 
Настоятель - ієрей Миколай Росоха.
 
Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Горобіївка
Храм Різдва Пресвятої Богородиці у с. Горобіївка має досить багату історію. Окрасою Горобіївки були два храми Різдва Богородиці, котрі послідовно змінили один одного протягом ХVІІІ – ХІХ століть. Перша з цих церков, за свідченням відомого знавця старожитностей Київщини Л. Похилевича, була побудована у другій половині ХVІІІ століття. При цій церкві велися своєрідні літописи – клірові відомості, але вони також не називають нам точної дати побудови храму. Зате зберігся опис майна цього храму, датований 1807 р. Цей храм було збудовано з дубової деревини, церква мала три куполи і була освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці митрополитом Київським Єрофеєм. Храм було обнесено дубовим парканом, на подвір’ї височіла дзвіниця, на якій було 8 дзвонів, кожен вагою 9, 7, 4, 3, 2, 1, 1 пуди та 15 фунтів.Хоча в 1863 р. горобіївський храм зазнав ще одного капітального ремонту, споруда однак з кожним роком старіла. І на початку 90-х рр. ХІХ ст. православні мешканці с. Горобіївки звернулися до тогочасного київського митрополита Іоанникія (Руднєва) за благословенням на будівництво нової церкви. І вже 27 вересня 1899 р. просили дозволу в єпархіальної влади освятити нову церкву. У часи радянської влади церква була зруйнована. А в 1994 р. було надано приміщення колишньої лікарні під храм, де до сьогоднішнього часу проводяться богослужіння.
 
Настоятель - протоієрей Іван Філіппов.
 
Свято-Михайлівський храм с. Дулицьке
Протягом ХVIII ст. у селі Дулицькому змінили один одного два дерев’яні храми – і обидва були присвячені “небесних воїнів архістратигу” Михаїлу. В 1724 р. у селі була однопрестольна Свято-Михайлівська дерев’яна церква з одним добудованим дерев’яним притвором і трьома дверми. Сам храм було обгороджено дубовим парканом, біля якого стояла дзвіниця з 5 дзвонами. Найбільший з них важив 160 т. У 1870 р. храм добудували і розширили. Саме в такому вигляді храм зберігся аж до радянських часів. За часи радянської атеїстичної влади храм було знищено.У 1998 р. було виділено окреме приміщення, де на даний час відбувається богослужіння.

Настоятель - ієрей Віталій Симчук.
 
Свято-Вознесенський храм с. Кривошиїнці
Свято-Вознесенський храм побудовано в 1842 р. Будівництво тривало 9 років. Храм будувався на кошти землевласника с. Кривошиїнці Луцкевича Олексія Гавриловича. Його могила знаходиться біля стін храму.Центральний престол посвячений на честь Вознесіння Господнього. Крім того, у храмі є приділ на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Центральний престол викладений із цегли.Перед війною храм закривався на нетривалий час, з нього хотіли зробити склад. Завдяки старанням віруючих, все церковне начиння було збережено і повернено до храму, як тільки під час війни було дозволено його відкрити.Біля храму збереглася дерев’яна дзвіниця ще від попереднього храму. У 1986 р. для храму було придбано комплект дзвонів, найбільший з яких важить 0,5 т. До революції навколо храму була цегляна огорожа з кованими секціями, які були зняті більшовицькою владою. Згодом вдалося повернути тільки деякі з них.
 
Настоятель - протоієрей Сергій Усатий.
 
Свято-Покровський храм с. Пустоварівка
На протязі ХVIII – ХХ ст. у с. Пустоварівка змінили один одного два храми, освячені на честь Покрова Пресвятої Богородиці.Перший з Покровських храмів у с. Пустоварівка з’явився у ХVIII ст., проте невідомо, якого саме року.Відомий дослідник старожитностей Київщини Л. І. Похилевич писав, що вона була дерев’яною.У центральному державному історичному архіві України в м. Києві зберігся унікальний історичний документ – опис майна першого Покровського храму, датований 1807 р. Цей опис розповідає про те, що перша дерев’яна церква у с. Пустоварівка була споруджена із дубової деревини і мала 5 куполів, що вирізняло її з поміж більшості трикупольних храмів Київщини. Іконостас був старовинний, різьблений, добре розписаний. Покровський храм було обгороджено дубовим парканом. На подвір’ї височіла дзвіниця, найважчий дзвін на якій важив цілих 9 пудів, що було рідкістю для сільського храму.З часом стародавня Покровська церква почала руйнуватися. 9 липня 1913 р. було освячено новий кам’яний храм. Його було зведено за 3 роки. У 1935-36 рр. храм було розібрано і підірвано. Із цегли побудували школу та гуртожиток.У 1999 р. в с. Пустоварівка зареєстровано Свято-Покровську парафію. Їй передано приміщення колишнього магазину для здійснення богослужіння.
 
Настоятель - ієрей Олександр Киричук.
 
Свято- Воздвиженський храм с. Самгородок
 У селі Самгородок існував однопрестольний дерев’яний храм. Престол було освячено на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста. Коли і ким побудований храм, відомостей немає. Лише 1841 роком датується зведення біля храму дерев’яної дзвіниці. Цей храм наприкінці ХІХ ст. було розібрано, як аварійний.У 1902 р. стараннями прихожан та з допомогою Духовної казни зведено новий храм у центрі села теж на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Храм був дерев’яний з передньою дзвіницею. Проіснував цей храм до війни і був закритий, а у період війни розібраний. На його місті зараз збудована школа.У 1998 р. православній громаді села для звершення богослужінь було передано приміщення колишньої лазні, яке зараз обладнане під храм.У 2004 р. розпочато будівництво нового храму на новій земельній ділянці. Біля храму будуються також господарчі споруди.
 
Настоятель - протоієрей Олександр Гусаковський.
 
Свято-Троїцький храм с. Селезенівка
Протягом століть у с. Селезенівка існував не один Троїцький храм. Попередником нинішнього храму був дерев’яний, збудований у 1752 р. Храм був трикупольним, спорудженим із дубової деревини. Його окрасою був старовинний різьблений іконостас. Мешканці Селезенівки дбайливо ставилися до своєї древньої святині і, не дивлячись на свої кріпацькі злидні, регулярно ремонтували її. Однак незабаром назріла потреба у новому храмі, та без панської допомоги зробити це селезенівським кріпакам було не під силу.За князівської підтримки новий храм у Селезенівці постав дуже швидко. Цьому сприяла постанова, що забороняла аристократам-католикам будувати костьоли до тих пір, допоки панство не подбає про православні храми у своїх маєтках. Через два роки (у 1858 р.) храм було урочисто закладено. Станом на 1861 р. будівництво нового Троїцького храму в основному було завершено.У 1881 р. було побудовано нову кам’яну дзвіницю. А у 1898 р., коли населення села значно зросло, храм було розширено, і він набув уже теперішніх обрисів.У 30-х роках ХХ століття храм було закрито. Служби відновились лише у роки Великої Вітчизняної війни. Наприкінці 80-х років ХХ століття відбудували купол дзвіниці. Також було споруджено будинок для священика. У 2004 р., за підтримки підприємця із Сквири Л.М. Іванчука, навколо храму була зведена кам’яна огорожа.
 
Настоятель - протоієрей Георгій Сопіженко.
 
Свято-Спиридонівський храм с. Шамраївка
Окрасою села ще й зараз є охайний кам’яний храм на честь святителя Спиридона Тримифунтського, будівництво якого було розпочато ще О.В. Браницькою, а завершено вже після її смерті. Такий рідкісний вибір храмового свята зумовлений тим, що саме на день пам’яті св. Спиридона народився цар Олександр І (25 грудня за старим стилем). Храм однокупольний.У ХІХ ст. при храмові діяла 2-х класна церковноприходська школа. Храм зведено на місці дерев’яної Покровської церкви. З цією подією пов’язано те, що правий приділ Свято-Спиридонівського храму освячений на честь Покрова Богородиці. Мешканці с. Шамраївка регулярно ремонтували свій храм, про що оповіщали київського митрополита.Першим настоятелем Покровського храму був о. Роман Августинович, рукоположений на прихід ще у 1796 р. У 1813 р. до села було призначено священика дворянського походження о. Симеона Рогаля-Левицького, котрий мав академічну освіту (в сільських парафіях того часу це було рідкістю). У 1827 р. сюди призначили о. Феофана Богдановича. Він був духівником у благочинному окрузі.Чисельність прихожан Свято-Спиридонівського храму с. Шамраївка протягом ХІХ ст. помітно зросла.
 
Настоятель - протоієрей Василій Омельченко.
  
Свято-Покровський храм с. Антонів
Дерев’яний храм на честь Покрова Богородиці у селі Антонів було побудовано на кошти громади у центрі села в 1863-65 рр. До війни храм кілька раз закривався, а в 1962 р. був визнаний аварійним. Навесні 1963 р. храм розібрали.У 1975 році на кладовищі с. Антонів побудували невелике господарське приміщення, яке слугувало і капличкою. У 1989-90 рр. коштами мешканців села та при допомозі місцевого сільськогосподарського підприємства до цього приміщення було добудовано храмову частину.У 2000 р., за підтримки вихідця із села Антонів Буренка А. Ю., було добудовано вівтарну частину, встановлено іконостас та придбано все церковне начиння. А на свято Покрова Пресвятої Богородиці єпископ Білоцерківський і Богуславський Серафим освятив храм.
 
Настоятель - ієрей Іван Кошак.
 
Трьохсвятительський храм с.Пищики
Перші відомості про існування храму в с. Пищики відносяться до 1651 р. Але точна дата заснування храму відсутня.Храм, побудований на честь Трьох Святителів, був дерев’яний. Він мав одну з найхарактерніших особливостей, що вирізняла тогочасні храми – церковне приміщення перекрите не плоскою стелею, а високим вежеподібним зрубом. В архітектурі храму була присутня і така загальна особливість дерев’яних храмів (починаючи з ІІ половини XVI ст.), як поєднання квадратного і восьмигранного у своїй основі зрубу, з пірамідальними чи восьмигранними куполами. Для захисту зрубу від вологи храм був оббитий гонтою і зроблений широкий захисний навіс на балках. Храм ззовні мав вигляд трьох групованих веж.При храмі діяла церковноприходська школа. Є відомості, що вона вміщала більше 100 чол. У 1987 р. храм було розібрано і вивезено у м. Переяслав-Хмельницький до музею української архітектури та побуту.Початок будівництва нового храму припадає на 2003 р. А вже 13 листопада 2005 р. єпископ Білоцерківський і Богуславський Серафим звершив освячення накупольного хреста. Храм – однокупольний, розрахований на 100 коліноприклонних місць. Велику допомогу в будівництві храму надав Рябоконь О.Г. – мешканець с. Пищики.
 
Настоятель - ієрей ігор Халмурадов.
 
Храм св. ап. і єванг. Іоанна Богослова с. Шапіївка
Перший храм у с. Шапіївка був дерев’яний. Точних відомостей про його рік побудови немає, хоча відомо, що він був споруджений на початку ХVIII століття.У 1965 р. він згорів.У 1984 р. церковній громаді передано у користування приміщення колишнього дитячого садка, яке переобладнане під храм на честь Іоанна Богослова.
 
Настоятель - ієрей Віталій Симчук.

oleksandra_nevskogo.erchiki
ХРАМ СВЯТОГО БЛАГ. КН. ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО С.ВУЛИКІ ЄРЧИКИ

Кам’яний храм на честь святого благовірного князя Олександра Невського в селі Єрчики Сквирського району був збудований у 1812 році генералом Лукою Михайловичем Сосновським. У той час єрчиківський маєток був наданий йому в оренду від державної казни. До побудови нового храму в селі стояла древня дерев’яна церква, час заснування якої не відомий.

У часи радянської влади храм був зачинений, а в 1964 році його вщент зруйнували.

У березні 1996 року для зареєстрованої парафії святого благовірного князя Олександра Невського було виділено окреме приміщення. На Пасху того ж року було проведено перше богослужіння.

У лютому 2007 року з благословення єпископа Білоцерківського і Богуславського Серафима, стараннями Миколайчика В.В. розпочалося будівництво нового храму. Проект й архітектура були розроблені архітектурною майстернею Міщенка В.В.

Настоятель - протоієрей Олександр Ковезюк.

Баннери

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru


06904


Иоанн. Сайт для ищущих...

Монастыри и храмы УПЦ

Контакти

Єпархіальне управління
м. Біла Церква, вул. Гагаріна,12
тел. (04563) 9-15-49
e-mail: bc.diocese@i.ua

Вхід для користувачів