Четвер, 25 травня, 2017
Білоцерківська Єпархія | Українська Православна Церква
   
Розмір шрифту
Цитати

Жіночий монастир святих Царствених страстотерпців



 vid2Адреса монастиря: Київська обл, 

Таращанський р-н, с. Кислівка, вул. Садова 11/а

тел. (04466) 3-36-14

Сайт монастиря

Історія
 Монастир Святих Царствених мучеників розташований у мальовничому місці на височині, що у народі називають Церковною горою. Це через те, що тут раніше знаходився храм. Церковна гора розділяє два невеликі села – Кислівку й Буду.

Історія цих місць дуже багата й іде коріннями в глибину століть. Раніше Буда називалася Монастиркою. Таку назву село отримало від печерного монастиря, що перебувався тут у давні часи. Місцеві жителі вказують на місце, де обитель була раніше – це пагорб, що височіє поблизу старого цвинтаря. Колись він був обнесений кількома валами, залишки яких помітні й сьогодні.

В історичних архівах збереглися деякі відомості про монастир. Так, історик І. Фундуклей у своїй книзі «Огляд могил, валів, городищ Київської губернії» пише: «Показывают ещё в этом уезде 4 монастырища: <…> Третье монастырище к востоку от Таращи в 18-и верстах; здесь монастырь был разорён татарами; а на горе, где он стоял, теперь кладбище». У якому саме столітті монастир було зруйновано, достеменно невідомо, тому що татари робили свої набіги на Русь протягом трьох сторіч. Однак, зберігся народний переказ про те, що церква в сусіднім селі – Кирданах – була спалена під час набігів хана Батия. Цілком імовірно, що саме в цей період була розорена й обитель у Монастирці.

У XVII столітті монастир відновлювався. Про це свідчать дослідження історика XIX століття Л. Похилевича: «В Буде находится возвышенный холм, на коем по преданию жителей находился некогда Мужской базилиянский монастырь, якобы состоявший под ведением Киево-Софийского монастыря или Киевского митрополита. На этом месте и ныне приметен большой заваленный погреб». vid2
Серед місцевих жителів збереглася пам'ять про древню обитель. Старожили вказують узвишшя, де, згідно переказів, знаходився монастир. Ще в радянський період під час поминальних днів у балці поблизу монастирського валу готували поминальний обід, на який збиралися всі жителі села.  hram
На жаль, докладних відомостей про облаштованість цього монастиря і його насельниках майже не збереглося. Однак, на монастирській території виявлені провали в землі, що ведуть углиб монастирських печер. Частина печер відкриті, інші – вимагають ретельного розчищення й проведення археологічних розкопок.

На іншому боці річки Монастирки, на протилежній горі ймовірно перебував монастирський скит. Отут з давніх часів були помітні провали в землі, які в народі називали «льохами». Старі жителі згадують, як дітьми вони гралися в печерах, залазили вглиб провалу. В 2001 році за участі археологів з організації «Підземний Київ» на монастирському скиті були проведені розкопки. У результаті виявили печерний хід загальної довжини до 33-х метрів.

Печера влаштована досить цікаво. Праворуч на висоті біля метра – виступ із частками попелу. Очевидно, тут улаштовувалася чернеча кухня. Збоку – арка соль, місце, де могли присісти кілька людей. Поруч із кухнею знаходився невеликий погрібець, схожий на вириту в землі яму. Праворуч біля входу – сідали ще, місце, призначене для короткочасного відпочинку. На ньому неможливо лягти в повний ріст, а тільки напівлежачи передрімати. Ця традиція бере свій початок ще з Афона, де ченці не дозволяли ні на хвилину розслабитися своєму тлінному тілу.

Уздовж всієї печери в стінах розміщені ніші, схожі на місця для свіч. Вони розташовані в шаховому порядку на різному рівні щоб краще освітлювати печеру.

У глибині печери з лівого боку знаходилася оригінальна вентиляція. Вона має вигляд довгастого отвору, що поступово звужується до верху. За словами фахівців, отвір спочатку викопували зсередини, потім запускали крота, і він проривав хід назовні.

З обох боків печери на невеликій відстані від підлоги розміщені виїмки. Вони мають прямокутну довгасту форму. Очевидно, сюди вставлялися колоди або дошки для настилу. Тут свічкові ніші розташовані тільки із західної сторони, тобто, таким чином, щоб молиться на схід, як і заведено в православних. При цьому світло освітлює книгу.

Наприкінці печери на східній стороні помітні нариси двох голгофських хрестів і напис «Мануїл». Можливо, це ім'я ченця, що викопав печеру або мешкав у ній.

Таким чином, провівши розкопки, було встановлено, що печера чернеча. У ній могло мешкати два-три подвижники. 

У 1865 році, за клопотанням місцевих жителів, старий дерев'яний храм с. Ківшовата був перенесений на Церковну гору і освячений на честь ікони Божоїх Матері «Життєдайне Джерело».

У 30-х рр. XX століття церкву зачинили й улаштували в ній склад для продуктів.

У 1943 році в церкву потрапив снаряд і вона була частково зруйнована. Згодом церковний матеріал розібрали жителі на господарські потреби. postrig
Більше півстоліття в землях Кислівки й Буди не відбувалися богослужіння. І лише 16 липня 1994 року було видане свідоцтво про реєстрацію громади. Оскільки церкви в селі не було, було вирішено взяти в оренду приміщення колишнього магазину.

На початку 1995 року на Церковній горі було виділено землю під будівництво храму. Згодом там зробили розбивку фундаменту. А 15 червня 1996 року єпископ Білоцерківський і Богуславський Серафим освятив фундамент майбутнього храму. На місці будівництва встановили дерев'яний хрест.korpus_hram

Улітку 1996 року через відсутність матеріальних засобів на закладеному фундаменті зробили дерев'яний каркас, обмазали глиною й влаштували тимчасову церкву.

Біля храму почала створюватися громада. Жили за чернечим статутом. Займалися рукоділлям, плели вервиці, робили воскові свічі, ладан. На виручені гроші купували будівельні матеріали.

У 2000 році почалося будівництво житлового корпуса з невеликим храмом усередині.podvorje_tarascha
  30 жовтня 2003 року відбулося освячення храму в корпусі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість». Божественну літургію очолив єпископ Білоцерківський і Богуславський Серафим у співслужінні священиків благочиння.

  З листопада 2004 року у храмі літургію почали служити щодня.

У серпні 2007 року було проведено розчищення завалених печерних ходів на території монастиря в с. Буда (Монастирка).tarascha_hram

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 вересня 2008 року в с. Кислівка Таращанського району Київської області було засновано жіночий монастир в ім’я Святих Царствених мучеників.

  У 2008 році монастир викупив колишню садибу поміщика – старий зруйнований будинок у центрі села. Тут облаштовуються столярні майстерні, пилорама, а також готель для прочан.skit_lisovichi_1

У цей час триває будівництво на монастирській території, проводиться збір і опрацювання необхідної документації. За 10 кілометрів від монастиря планується влаштувати скит для ведення підсобного господарства й розведення риби.

В м. Тараща знаходиться монастирське подвор’є Мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. У ньому облаштовується верхній літній храм та нижній зимовий, приміщення для житла сестер та майстерні. Богослужіння звершуються у недільні та святкові дні.skit_lisovichi_2(2)

З травня 2010 року в с. Лісовичі, Таращанського р-ну розпочалося  будівництво чоловічого Свято-Миколаївського скита.  З історії відомо, що це селище раніше називалося Самбором і в ньому знаходилось 7 церков. В теперішній час в Лісовичах знаходиться недобудований храм, частина притвору перекрита для звершення богослужінь. На другому поверсі облаштовуються келії для братії.



 
Богослужіння
У будні дні:

6.00 - полуночниця;

7.00 - Божественна літургія;

16.00 - вечірнє богослужіння.

 

У недільні та святкові дні:

7.00 - полуночниця;

8.00 -  Божественна літургія;

16.00 - вечірнє богослужіння.

 

Кожної середи після Літургії читається Акафіст Царственим мученикам;

кожної суботи о 10.00 звершується Панахида (на території древнього монастиря в монастирських печерах)

Святині

 У храмі «Усіх скорботних Радість» знаходяться частки мощів:

 

•  Сщмч. Володимира, митрополита Київського;

•  Прп. Амвросія Оптинського;

•   Св. мчч. в Сінаї і Раїфі убієнних;

•   Мчч. пустині Хузифф;

•   Свт. Василія Кінешемського

•  Св. блж. Алексія Єлнатського;

•  Свщмч. Папи Клімента Римського;

•  Прп. Кукші Одеського;

•  Прп. Никити Костромського;

•  Прп. Романа Кіржачського
 
Іверська ікона Божої Матері

Баннери

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru


06904


Иоанн. Сайт для ищущих...

Монастыри и храмы УПЦ

Контакти

Єпархіальне управління
м. Біла Церква, вул. Гагаріна,12
тел. (04563) 9-15-49
e-mail: bc.diocese@i.ua

Вхід для користувачів