Понеділок, 27 березня, 2017
Білоцерківська Єпархія | Українська Православна Церква
   
Розмір шрифту
Цитати

Рокитнянське благочиння

 Благочинний - протоієрей Олександр Тарасюк 

 Благочиння налічує 19 приходів, у яких несуть послух 16 священиків.
Священики благочиння систематично виступають по місцевому телебаченню в рубриці «Запитання-відповідь». У районній газеті «Вісник Рокитнянщини» періодично друкуються статті на православну тематику. Традиційно в дні великих свят священики відвідують військову частину, дім престарілих, місцеві лікарні, дитячі садки. У багатьох школах району проводиться викладання факультативного курсу «Біблійна історія та християнська етика».

 

Храм Різдва Пресвятої Богородиці смт. РокитнеХрам Різдва Пресвятої Богородиці смт. Рокитне

Православні храми, освячені на честь Різдва Пресвятої Богородиці, досить часто зустрічаються у Південній Київщині. Згідно статистичних даних, в повітах Надросся серед 457 церков – 47 Різдво-Богородичних.Про давнє минуле першого рокитнянського храму Різдва Богородиці збереглося небагато відомостей. Історик розповідає лише у двох реченнях: «Приходская православная церковь во имя Рождества Пресвятой Богородицы – деревянная, построенная в 1726 году. В 1854 году она справлена, начиная от самого свого основания до куполов». Першої вагомої перебудови рокитнянська святиня зазнала ще в 1765 році. Відомо, що перший храм був однопрестольним і мав п’ять куполів, чим і виділявся серед великої кількості переважно трикупольних церков провінційної Київщини.Історія перебудови цієї церкви у 1854 році «иждивением владельца графа Броницкого» була досить непростою і зазнала втручань російського імператора Миколи І, одного з найвідоміших київських митрополитів – Філарета (Амфітеатрова), київських генерал-губернаторів. Із-за аварійного стану за віком церква дерев’яна не пригодна була для богослужінь, тому за Височайшим повелінням Государя Імператора Миколи І 1854р. побудувати в містечку Рокитному комінну церкву за рахунок власника графа Браницького. Але це повеління було приховане, а зроблено лише ремонт церкви. Не пройшло і півтора десятка років, як в наслідок аварійності представниками церковної влади храм було закрито і опечатано. Православні були позбавлені Божественної літургії і змушені відвідувати римо-католицький костел.Рокитнянська святиня ще більш потерпала від часу. В 1886 році поліцейський чиновник повідомляв до Києва, що прихідська церква в м.Рокитному прийшла в таку вітхість, що при сильному вітрі її купол рушиться, а стіни падають всередину. Для виділення місця під будівництво нового камінного храму священик Костянтин Троїцький писав прохання до власника землі – імператорського дому Романових, Олександра ІІ. Про увага російського монарха до далекого Рокитного свідчить те, що ним виділено 1 десятину 620 сажень квадратних власної землі.1897 року губернатор просив духовну владу підтримати прихід до побудови нової. При цьому було видано розпорядження скласти проект храму на 1000 осіб, до нього було дано пояснювальну записку архітектора Володимира Ніколаєва: „Грунт под постройку твердый, глинистый и сухой. Местность возвышеная и ровная – ни оврагов, ни ключей не имеется. Кирпич местный, но хорошей выделки. Купол проектирован по образцу выстроеных мною храмов: Александра Невского в Липках, Благовещенский на Мариинско-благовещенской улице, Введенской на Подоле.” В 1898 році нову церкву Різдва Богородиці у м.Рокитному було урочисто закладено. Кошти на її будівництво було виділено з державного бюджету.В ХХ століття Рокитне вступило з новим, спорудженим 1901 року «тщанием прихожан и на средства, отпущенные казною» храмом.Після 1917 року православним віруючим довелося пережити криваві часи. Рокитнянський храм і його прихожани мужньо витримали випробування державним атеїзмом: арешти священослужителів, перетворення храму в зерносховище у 1930-1936 рр. На даний час храм Різдва Богородиці смт. Рокитне переживає період поточної реставрації та ремонту.

Настоятель храму протоієрей Олександр Тарасюк - благочиний Рокитнянського округу.

Свято-Михайлівський храм с.СавинціСвято-Михайлівський храм с.Савинці

З архівних відомостей відомо, що до 1790 року до приходу с. Житні Гори належав хутір Савинці. На той час хутір охоплював 23 двора. Жителів – 560.
З часом хутір розростався, що дало змогу утворитися самостійному селу, внаслідок чого виникла потреба у побудові храму.
Під храм було відведено 32 десятин землі. Храм будувався на пожертвування самих прихожан, і на той час сума становила 7 тисяч рублів. Прихожан було 1610 чоловік; представників іншого віросповідання в селі не було.
Храм є дерев’яним, освячений в честь Архістратига Божого Михаїла 9 грудня 1882 року.

Настоятель - протоієрей Андрій Панькевич. 

Свято-Троїцький храм с.БушевеСвято-Троїцький храм с.Бушеве

Стара назва села була Пруси, в якому в 1750 році графинею Олександрою Браницькою було збудовано храм на честь Святої Трійці. Розташований храм на пагорбі посеред села на кам’яному фундаменті. Церква трикупольна. На захід від храму стояла дерев’яна дзвіниця, що була в 1970 році перевезена до Переяслав-Хмельницького державного музею народної архітектури та побуту.
На даний час дзвіницю біля храму відновлено. Храм є пам’яткою архітектури.

Настоятель - протоієрей Артемій Глущенко.

 Храм святих рівноапостольних Костянтина і Єлени с.Шарки

З переказів відомо, що храм на території села Шарки існував здавна. Є свідчення про те, що в 1845 році на місці старого було збудовано новий дерев’яний храм. Проте і цей храм не зберігся.
У 1859 році за вказівкою Київського єпархіального начальства місцевим духовенством та поміщиком було засновано церковно-приходську школу. Спочатку вона розташовувалася в поміщицькому будинку. А в 1884 році для неї було збудовано спеціальне приміщення із класною кімнатою на 50-60 учнів. Вчителями, як правило, були священик, дяк, та їхні діти старшого віку.
На даний час цього нічого не збереглося. Але в 1997 році за рішенням Шарківської сільської ради у власність православній общині було передано недобудоване приміщення.
Будівлю стараннями прихожан, керівництва села і господарства переобладнано у п’ятикупольний храм св.рівноап Костянтина та Єлени і у 1999 році освячено ієрейським чином.

Настоятель - протоієрей Вадим Зуб.   

Храм  святителя Миколая с. СиняваХрам святителя Миколая с. Синява

У селі діяло в давнину два дерев’яних храми: Свято-Воскресенський побудований у 1649 р. і свт. Миколая Чудотворця. Виходячи з надпису на іконі, Свято-Миколаївський храм існував вже в 1665 році, але був спалений татарами і вдруге відбудований у 1730 року.
У часи атеїзму Воскресенський храм було спалено, а Свято-Миколаївський зачинено.
1990 року стараннями протоієрея Петра Ковальчука (нині покійного) храм відновлено.

Настоятель - протоієрей Іван Смиченко. 


Храм  святителя Миколая с. ЗапруддяХрам святителя Миколая с. Запруддя

Дерев’яний трикупольний храм був збудований у 1750 році. Пятикупольний храм святителя Миколая збудовано 1786 року. На даний час храми не збереглися. Новий храм закладено 1992 році і освячено в 2007 році Високопреосвященнішим архієпископом Білоцерківським і Богуславським Митрофаном.

Настоятель храму – ієрей Олексій Овчарук.  


Свято-Покровський храм с. РомашкиСвято-Покровський храм с. Ромашки

Село Ромашки розташоване на правому березі річки Гороховатки (ліва притока Росі), за 12 км на північний схід від районного центру і залізничної станції Рокитне.
Видатною памяткою архітектури ХVIII ст. села Ромашок є Свято-Покровський храм, побудований у 1773 році священиком Федором Куліковським. Спочатку храм був дерев’яним.
У 1843 році поміщиця Трофимова перебудувала дерев’яну церкву з дзвіницею на кам’яну трьохпрестольну.
Побудована вона з цегли товщиною 1,5 м, з амбразурами для кулеметів і навіть гармат на висоті, з якої можна прострілювати місцевість навкруги на велику відстань. Під час Великої Вітчизняної війни німецькі загарбники при відступі використали церкву проти радянських військ. Вона прийняла на себе удари куль, снарядів, мін, але залишилася цілою.
З липня 2002 року всередині храму проводяться відновлювально-реставраційні роботи.
Церква є трьохпрестольною, центральний – Покрова Пресвятої Богородиці, а два суміжні – Святителя Миколая і преподобного Антонія Печерського.

Настоятель храму – протоієрей Петро Коваленко. 


mihaylovskiy_hram_s.ostrovХрам св. Архістратига Михаїла с. Острів

За переказами, записаними Л. І. Похилевичем, у с. Острові на початку ХVIII ст. існувала невелика однокупольна Свято-Михайлівська церква. Згодом вона згоріла і на її місці було споруджено новий, значно більший храм.
Щодо дати побудови даного храму, джерела подають різні відомості. Клірові відомості (своєрідні літописи, що велися при кожному храмі ХІХ - поч. ХХ ст.,) за 1836 р. стверджують, що дата побудови церкви є невідомою - „за давностью”.Тут же вказується, що корпус церкви є міцним, проте починають підгнивати підвалини. Дзвіниця названа „весьма крепкой”.
Пізніше ж, після проведень досліджень славетного краєзнавця Київщини Л. Похилевича, в аналогічних документах стало вказуватися, що острівський храм було споруджено в 1740 р.
З самого початку побудови він мав три куполи, проте був невеликим. Але в 1864 р. острівські селяни, попросивши благословення тогочасного київського митрополита Арсенія (Москвіна), добудували до храму ще три приділи, які були відразу ж пофарбовані олійною фарбою.
Храм у 1808 р. мав понад 1110 прихожан з Острова та приселку Троцького. У 1850 р. прихожан налічувалося понад 2150 осіб, а в 1914 р. - 3708 чоловік. Церква належала до 4 класу і мала землі 42 десятини (менше 40 га).
Першим відомим з документів священиком був о. Федір Зубчевський, котрий служив тут з 1797 по 1820 роки. Далі тут служили відразу два священики - о. Іоаннікій Орлятовський та о. Євгеній Рейваховський. З 1848 по 1871 роки настоятелем церкви був о. Андрій Базилевич. З 1871 по 1911 роки - о. Димитрій Базилевич, а з 1911 р. до радянських часів - о. Лев Павловський.

Настоятель храму – ієрей Андрій Харчишин.  

Баннери

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru


06904


Иоанн. Сайт для ищущих...

Монастыри и храмы УПЦ

Контакти

Єпархіальне управління
м. Біла Церква, вул. Гагаріна,12
тел. (04563) 9-15-49
e-mail: bc.diocese@i.ua

Вхід для користувачів