Благочинний - протоієрей Миколай Сичевський

Благочиння налічує 16 приходів, у яких несуть послух 10 священиків.
Стараннями священиків та за підтримки місцевого відділу освіти в благочинні у всіх загальноосвітніх школах викладається факультативний курс «Біблійна історія та християнська етика». У дитячому будинку-інтернаті священнослужителі здійснюють опіку над його вихованцями. У районі функціонують дві недільні школи.

Хрестовоздвиженський храм м. Володарка

Історичні документи свідчать, що на місці нинішньої Хрестовоздвиженської церкви у 1730 році знаходився дерев`яний храм в честь Різдва Христового. «Стараннями» князя Вишневецького, церква була передана уніатам, а згодом її розібрали і на цьому місці збудували костел.
1992 року у Володарці була відроджена Хрестовоздвиженська парафія, яка розмістилась у приміщенні колишньої автостанції, але в 1995 році парафії передали в користування приміщення колишнього костелу, який община реконструювала, добудувавши купол.
З дня відродження і до цього часу настоятелем храму є протоієрей Іоанн Тарасов.

Свято Миколаївський храм с. Зрайки

За архівними даними, в презенті княгині Констанціі Сангушськової за 1857 рік є дані про будівництво дерев’яної Святомиколаївської церкви на місті стародавньої. Але, за переказами жителів села, є дані, що будувалась вона в один час із млином, на фасаді якого викарбовано рік – 1878. Є ще також розповідь про те, що церква будувалася протягом шести років… На дзвіниці було шість дзвонів: великий дзвін і чотири малих. Крім того був ще один середніх розмірів. У цей дзвін на Великдень дзвонили цілий день. На дзвіницю у цей день допускали молодь, яка дзвонила у дзвін, і цим розважалась. Скинули дзвони навесні 1930 року. Їх побили і відвезли на колгосп, для села це була ціла трагедія. В середині ХІХ ст. в Зрайках було 1015 жителів. З них православних 998 чоловік, Церкві належало 58 десятин землі.
До революціі 1917 року в Зрайках існувала церковноприходська школа. Навчались чотири групи, працювали два вчителі, а також протоієрей Станкевич, який викладав Закон Божий та вітчизняну історію. Від будинку Станкевича до школи була старанно прокладена мальовнича алея, обсаджена кущами жовтої акаціі та квітами.
Видатними священиками Зрайківської Святомиколаївської церкви були ієрей Кедриновський Сергій Павлович, який відзначався велетенським зростом і неабиякою силою (до речі, він був нагороджений грамотою уряду за матеріальну допомогу фронту), та протоієрей Кузьмінський Лука Прокопович, який прослужив у цьому храмі 27 років.
У 1981 році протоієреєм Михайлом Дудкевичем було зроблено перший капітальний ремонт з часів будівнитцтва. У храмі служили: у 1982 протоієрей Володимир Осадчий, з 1983 по 1992 протоієрей Віктор Карпенко.

З 1992 року настоятель храму протоієрей Михайло Данько.

Свято-Михайлівський храм с. Мармуліївка

Свято-Михайлівський храм збудований у 1734 (за іншими даними – 1852) році колишнім керуючим маєтком Заблодським.
Настоятель протоієрей Василій Житник.

 

Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Матвіїха

Нова дерев’яна церква збудована вихідцем із села Матвіїха Кебою Леонідом Миколайовичем. Освячена 18 вересня 2005 року єпископом Білоцерківським та Богуславським Серафимом на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Настоятель ієрей Борис Чумак.

 

Свято-Покровський храм с. Ожегівка

Про дату побудови храму свідчить напис в напрестольному Євангелії – «Во вновь выстроенную, в селе Ожеговка Таращанского уезда Киевской епархии, деревянную церковь во имя Покрова Пресвятой Богородицы пожертвовал сие св. Евангелие, живущий в подведомой Киево-Печерской Лавры Китаевой пустыни, игумен Илларион Шубин, месяца октября, 15 числа 1884 года.»
Настоятелем храму є благочинний Володарського округу протоієрей Миколай Сичевський.

Свято-Троїцький храм с. Руде Село

Протягом XIX ст. у Рудому Селі змінили один одного два Троїцькі храми – дерев'яний та кам'яний. Про перший з них збереглося небагато відомостей. Збудований він був «тщанием прихожан» у XVIII ст. З часом, як сповіщають історичні документи, стародавня церква «так обветшала, что уже близка к совершенному падению; колокольня при ней деревянная, так же ветха, как и церковь».25 вересня 1823 р. до київського митрополита надійшло прохання від рудосельського поміщика Станіслава Залєсського про будівництво нової кам’яної церкви. І лише у 1825 р. на листі Станіслава Залєсського з'явилася резолюція митрополита Євгенія Болховітінова: «Представить храмоздательную грамоту для подписания, а по подписании препроводить к просителю с планом церкви».Будівництво кам'яного храму розтяглося на тривалий час. І хоча поміщик заповів на будівництво кошти, їх було недостатньо для спорудження церкви. Рудосельці продовжували ходити до старого Троїцького храму, регулярно його ремонтуючи. Тогочасному рудосельському священику о. Леву Куницькому нічого не залишалося, як в 1828 р. просити митрополита «о выдаче книги для испрашивания от доброхотных дателей вспомоществования в починке оной». З цією книгою виборні від рудосельської громади мали ходити по ярмарках, прохаючи милостині для храму і записуючи імена жертводавців для вічного поминання.Лише у 1835 р. справа зрушила з місця: Феліціяна Івановська (уроджена Залєсська) «приняла на себя обязанность докончить церковь, по каковом ее коштом производятся кирпичные работы».У 1836 р. основні будівельні роботи в храмі було завершено: споруджено корпус, який покрили залізним дахом, зроблено кам'яну огорожу тощо. Будівельники возвели навіть не передбачені проектом ризницю та паламарню. І 9 березня 1841 р. з благословення владики Філарета (Амфітеатрова) благочинний священик з м. Джунькова освятив рудосельський Троїцький храм.Рудосельські миряни регулярно ремонтували свій храм і забезпечували його всім необхідним протягом XIX ст. Так, в 1883 р. храм було заново оштукатурено. Для цього запросили професіоналів з Курської губернії. У 1900 р. у храм влучила блискавка. Оскільки Рудосельський храм був широко відомий, його ремонті взяли участь мешканці різних регіонів Південної Київщини. До кінця літа наслідки удару блискавки було ліквідовано. Це стихійне лихо стало немов би передвісником тих грізних подій, які довелося пережити храму в радянські атеїстичні часи...