Середа, 18 жовтня, 2017
Білоцерківська Єпархія | Українська Православна Церква
   
Розмір шрифту
Цитати

Соло для ніжності й віри

DSC_8630(Стаття у Білоцерківській газеті «Громадська думка» про дружину священика Наталію Маркевич)

Вона підходить до фортепіано, опускає руки на клавіші – і зал завмирає. Стіни старовинної зали неначе розчиняються, і в реальний світ з реальними болем, війною, стражданням, народженням дітей і мрій, із дрібними й великими неприємностями, із планами й бажаннями так невимушено і так сильно входить Музика. Вона щось робить із нами – глибока, потужна, нещадна й прекрасна водночас. Бо ми заплющуємо очі й плачемо, а від цих сліз стає немовби легше. Ми починаємо вірити, й це додає нам сили... Та ось пальчики піаністки востаннє підіймаються над інструментом, і в захоплені оплески ступає скромно й трохи стомлено тендітна, мовби дівчинка, ледь бліда, але усміхнена, із надзвичайними, сповненими якоїсь таємниці й просто ніжності очима жінка. Це був її перший сольний концерт після закінчення Московської державної консерваторії імені П.І. Чайковського, на суд слухачів якого вона обрала твори велетнів класичної музики – Й. Гайдна, Ф. Шопена, Ф. Ліста, С. Прокоф’єва  й С. Рахманінова. Про те, чому саме їх, а ще про своїх геніальних майстрів-учителів, власний родовід, сім’ю, хорову школу й велике призначення жінки ми говорили з віртуозною виконавицею – матушкою Наталією Маркевич – у класі Білоцерківської єпархіальної дитячої хорової школи, де вона працює завучем.

Власне, розмова стала ще одним дивовижним сеансом своєрідної душевної терапії. Очевидно, ця жінка постійно носить в собі свічечку тепла... Наталія Сергіївна гортала альбом із сімейними фото, і оживали один за одним спогади про найрідніших, найдорожчих людей. 

„Я вдячна всім, хто вклав у мене часточку власного серця...”

Народилася пані Наталія в Архангельській області в родині лікарів. Матуся – мешканка тамтешня. А ось у татка, котрого, на жаль, уже немає на цьому світі, родинні корені є й в Україні. Батько Наталії Сергіївни досліджував і добре знав історію своєї сім’ї. Відтак це безцінне знання передалось і їй. Для неї тепер не таємниця, чому ще дитям мріяла стати піаністкою – в старовинному польському дворянському сімействі її прадіда всі любили і вміли грати на музичних інструментах.

А потім була доленосна зустріч із першою вчителькою музики Ольгою Василівною Поташевою, котра точно знала, ким має стати її обдарована учениця. І ще одна – вже в столиці, куди Наталію після  8-го класу мама повезла вступати до Центральної музичної школи (ЦМШ) при Московській консерваторії. Її прослухав професор Михайло Сергійович Воскресенський, народний артист Росії (до речі,  родом із Бердянська), нині завідувач кафедри фортепіано. Наталія Сергіївна, згадуючи його, просто випромінює радість: „Михайло Сергійович – невтомний працелюб! Йому 80 виповниться наступного року, а він викладає, дає концерти. І всіх вражає своєю іскрометною майстерністю, глибиною прочитання музичних творів!”. Маестро оцінив талант 15-річної дівчинки й довірив своїй доньці, Марії Михайлівні, вчити її впродовж 4 років у ЦМШ. А вже в консерваторії – продовжив сам.

Неймовірно, як доля веде людей життям. Знаю, матушка мене поправить – це Господь. Так сталося, що народжена в Сєвєродвінську, місті, збудованому на кістках засуджених, вона не була хрещена. Це Таїнство відбулося вже в Москві, а хрещеною матір’ю дівчинки стала її вчителька, Марія Воскресенська, сама з роду священиків. „Вона по-новому відкрила для мене не тільки музику, – згадує Наталія Сергіївна. – Завдяки їй, євангельській істині, мені багато чого стало зрозуміло, я знайшла відповіді на всі свої запитання”.

Звісно, такі зустрічі здатні кардинально змінювати людей. І тому наша співрозмовниця із надзвичайною любов’ю говорить про своїх учителів, котрі  стали для неї другими батьками.

А потім була ще одна – і знову з Майстром. Ним для пані Наталії став професор архімандрит Матфей (Мормиль), її наставник уже в Троїце-Сергієвій лаврі (до  Ре-гентської школи при Московській духовній академії, що розташована при лаврі, Наталія вступила після завершення навчання в консерваторії). Вона називає його великою людиною з талантом від Бога.

А взагалі, ніби соромлячись власного визнання (а воно в Білій Церкві у матушки Наталії заслужене), вона у властивій для неї делікатній і великодушній манері запевняє: її заслуги в тому немає. Господь дає талант, а добрі люди сприяють його розк-віту. „Я ду-же вдячна всім, хто вклав у мене часточку свого серця і доброти, – батькам, учителям, друзям, слухачам, які приходять на концерти. Без них не відбулося б того одкровення, яке обов’язково має виникнути під час виступу”, – піднесено говорить музикант.

Музи

Наталії Маркевич

Після духовної академії вона не займалася музикою 15 років. У родині одне за одним з’являлися дітлахи – було не до занять. Але чоловік, протоієрей Сергій, всіляко спонукав дружину до цього. Тут варто зробити невеличкий відступ. Про главу сім’ї наша героїня розповідає з величезною повагою і щирим теплом: „Він освічений священик і дуже талановитий регент. Я досі дивуюся його ерудиції, пам’яті, чуттю в хоровій справі. Ми навчалися разом. Але як справжній патріот своєї Вітчизни, він повернувся в Україну. Щоб своєю працею віддавати їй, людям, Богу всі знання, ним здобуті”.

Матушка пригадує, як допомагала чоловікові в роботі з хором (у Преображенському соборі діє прекрасний хоровий колектив), як виникла потреба в концертах виконувати класичну музику і вона почала потроху пригадувати все, чому вчилася так натхненно й самовіддано. Це було років 3 тому. Згодом заслужена артистка України органі-стка Тетяна Орлова запропонувала зіграти дуетом. І результат вийшов вражаючий! І ось недавно відбувся сольний виступ. „Я вибрала твори, які мені подобаються, близькі мені”, – пояснює репертуар концерту музикант. І ми говорили про те, що деякі речі звучали дуже „по-сьогоднішньому”, від того й проймали до глибини душі. На це пані Наталія зауважила: „Я дуже рада, що була така єдність у залі. Добре, що ми можемо й радіти, і печалитися не поодинці, а разом...”

Намагаючись випросити в матушки рецепт, як встигати все і всюди, отримала у відповідь веселий сміх і те, що вона має чудові приклади для наслідування. Її хрещена, приміром, і багатьом дітям приділяє час, і дому, і творчості. А в неї ситуація – куди легша! Діток „тільки” четверо, робота – поряд... Діти, ясна річ, – це окрема розмова, це світлі й вічні музи кожної жінки. У матушки ж Наталії вони й самі музиканти! 12-річний Максим,   9-літня Світланка й 6-річний Сергій Сергійович (як він сам себе називає) вчаться грі на скрипці, 8-літній Адріан – на віолончелі. І, звісно, співають у хоровій школі.

У цій главі нашої розмови матуся великої родини щиро дякувала свекрусі, котра допомагала з дітьми. Висловлювала свою вдячність Наталія Сергіївна також владиці Августину за постійну підтримку, увагу, розуміння і благословення.

...Приїхавши 2003 року до України, пані Наталія, як сама зізнається, відкрила для себе її працьовитих, хлібосольних людей з великою душею, котрі зуміли зберегти віру і духовні багатства. Вона впевнена, що Господь посилає нам випробування, аби ми глибше розуміли, що є головним і є другорядним, ставали досконалішими та, нарешті, зробили доленосний вибір – ми зі злом чи з Богом.

А допомогти нам має велика, геніальна музика, яка завжди була посередником між людиною і вищою духовною силою, адже саме така музика, переконана Наталія Маркевич, є проявом Божественної краси і осередком найвищих та найшляхетніших почуттів людини.

Валентина Храбуст

 

Баннери

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru


06904


Иоанн. Сайт для ищущих...

Монастыри и храмы УПЦ

Контакти

Єпархіальне управління
м. Біла Церква, вул. Гагаріна,12
тел. (04563) 9-15-49
e-mail: bc.diocese@i.ua

Вхід для користувачів