Понеділок, 18 грудня, 2017
Білоцерківська Єпархія | Українська Православна Церква
   
Розмір шрифту
Цитати

Віра, як і дар любові, мусить бути у вашому серці

90Архієпископ Августин дав інтерв’ю Білоцерківській газеті «Громадська думка»

Спілкування з мудрою, високоосвіченою, ерудованою, цікавою людиною можна назвати сеансом життєтерапії.  А оскільки нашим співрозмовником люб’язно погодився стати архієпископ Білоцерківський і Богуславський Августин, запевняємо: ця розмова має всі підстави вважатися сеансом основоположної та життєствердної духовної терапії.

При цілковитій простоті й приязні у спілкуванні – з філіжанкою кави, запропонованими ласощами, з трояндами у вазі на столі, за яким ми сидимо обоє (владика залишив своє крісло і розташувався навпроти) – неминуче час від часу виникає відчуття неосяжної глибини особистості, котра веде з тобою бесіду. Це не лякає. Радше – викликає повагу й захоплення.

Владика Августин (Адам Іванович Маркевич) скоро рік як архієпископ Білоцерківський і Богуславський. За цей час ми, звісно, мали не одну нагоду чути його слово, зрозуміти вибудовані ним завдання і пріоритети. Знаємо, приміром, що владика з великою любов’ю приходить у дитячі колективи, надто – сирітські. Що має особливе ставлення до вояків – є головою Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України. Переконалися, що він високо цінує мистецтво театру.

А для наших читачів, котрі не читають в інтернеті, – трохи життєвих етапів владики Августина. Вже далекого 1971-го він, син священика з білоруського села Глушковичі, закінчив Костопільське медучилище, після чого трохи працював на ”Швидкій допомозі”, служив в армії. Згодом була Московська духовна семінарія, академія, кандидатська дисертація. А ще – майже 20 років служіння на Львівщині: спочатку з титулом єпископ Львівський і Дрогобицький, а потім після перейменування – з титулом Львівський і Галицький, а згодом він був піднесений до сану архієпископа. Завдяки саме йому Львівська єпархія була по суті врятована від повного знищення.

І ще. В 1994 році владика Августин співслужив на нічній Великодній Літургії (під час якої сходить Благодатний вогонь) Патріарху Єрусалимському Діодору.

І ось нині ми знову на порозі великого свята Воскресіння Христового. Попросивши згоди на інтерв’ю, аби ближче познайомити читачів ”Громадської думки” з високопреосвященнішим архієпископом Августином, зовсім не підозрювали, які надзвичайні факти із його життя почуємо. І що почнемо із... Північного полюсу. Після такого, здається, вже не могла здивувати навіть фраза владики, що він інколи пілотує СУ-27!

Тільки тиша, світло, мороз і Бог

– На запрошення друзів-ветеранів-полярників і їх коштом я нещодавно побував на Північному полюсі. До речі, мені довелося освятити на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» церковку св. князя Володимира, найпівденнішу на планеті, споруджену за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Нарешті, в цьому році здійснилася ще одна моя мрія, – розповідає владика Августин. – Три дні я провів на російській арктичній льодовій станції «Барнео», за 50 км від Північного полюсу, і декілька годин – на самому полюсі. Але ці відвідини відбулися, насамперед, задля виконання певної місії. В рамках відзначення 1025-річчя хрещення Русі з благословення Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира я там заклав капсулу із землею з пагорбів Києво-Печерської лаври та срібну табличку. Її, до речі, виготовив білоцерківський священик. На табличці міститься благословення співвітчизникам-полярникам, котрі мужньо й самовіддано несуть служіння на просторах Північно-Льодовитого океану.

Владика Августин каже, що нині на Північному полюсі може побувати кожен, у кого є великі гроші. Приміром, іноземцеві таке задоволення обійдеться в 25 тисяч євро, росіянам трохи  дешевше – близько 15-ти. Наш співрозмовник відверто мовив: якби він мусив заплатити подібну суму, то ніколи не відвідав би Північний полюс. Адже кошти нині вкрай потрібні багатьом людям, наприклад, для лікування дітей, їх також потребують ряд парафій єпархії.

Завдяки ж нагоді владика мав можливість пережити неповторні враження. Адже на полюсі – все інакше. І сонце ”ходить” тільки по горизонталі, і спати доводиться в наметі ”на льоду”. І для молитви то є надзвичайне місце. Варто тільки відійти трохи від станції, як потрапляєш в царство тиші, яскравого світла. Навіть наодинці відчувається людська спільнота, котру в ту хвилину представляє духовна особа, звертаючись до Бога. А Він і там є, Він є всюди...

До слова, владика Августин переконаний, що на Північному полюсі потрапив до чоловічого товариства, однієї з небагатьох світських спільнот, де відсутні нещирість і неприязність, не кажучи вже про  брехню, ненависть, сварки та брудну лексику. По-перше, люди відбираються туди тільки психологічно сумісні. По-друге, їм там просто ніколи з’ясовувати стосунки – серйозні мужчини займаються серйозною роботою.

”До Царства Небесного шлях важкий”

Зі світом вічного льоду, здається, все зрозуміло. Хоча, і лід  вічний відносно. І тріскається, й тане потроху – змінюється. Наскільки ж підвладна процесам перемін власне Церква? Та й чи мусить вона враховувати перетворення, які відбуваються в людському суспільстві?

Ось що відповів на ці запитання наш співбесідник.

– В Церкві присутній Дух Святий. І вона повинна зберігати все знання, яке йде від апостолів. В той же час – бути живим організмом. Це означає – не дискредитуючи й не девальвуючи надбання і традиції сьогочасними інтересами, Церква має бути дієвою і впливовою в оточуючому світі.

Ми ж часом стикаємося з двома крайнощами. Наприклад, протестанти й модерністи православ’я твердять: час іде, в людей не те здоров’я, отже варто послаблювати піст і молитву, не обов’язково дотримуватися всіх канонів тощо. Це трішки спостерігаємо і в католиків. Образно кажучи, як та  мати, котра веде за руку дітей, знаючи дорогу, однак дозволяє собі йти за дітьми. Але до Царства Небесного шлях важкий, ним ідуть через випробування.

Прикладом іншої крайності слугують старообрядці, які, вважаючи, що традиції і звичаї, як і догмати, мають бути незмінними, опинилися, зрештою, в самоізоляції.

Справжнє ж православне життя передбачає поєднання вірності традиції із врахуванням сучасних реалій.

Про інтернет, війну ”на смерть” і книжку

У владики Августина особливе ставлення до молоді: ”Вона понад усе. Це – і сьогодення, і майбутнє”. Відтак цілком зрозумілою є позиція архієпископа щодо ролі Церкви в цьому ракурсі:

– Молодь потребує адекватного голосу до неї. Взяти хоча б той же інтернет. Дехто зовсім його відкидає. Я ж вважаю, що спілкування в такий спосіб – неминуче. На жаль, цей винахід, як і багато інших, має другий, негативний бік.  Розумні батьки повинні обмежувати перебування дітей в інтернет-мережах до 1–2 годин на добу. І обов’язково забороняти, просто стояти ”на смерть”, коли йдеться про комп’ютерні ігри. Винятком можуть бути ситуації, коли дитина прикута до інвалідного візка.

Вважаю також, що батьки повинні змушувати своїх чад читати книжки. Хто цього не робить, калічить власних дітей.

Християнин не може бути самовисуванцем

Потроху розмова від питань виховання, родинних цінностей перетекла в площину ”народ і влада”. Це, звісно, окрема велика й непроста тема, оскільки зачіпає й ставлення до влади одного з головних інститутів суспільства, яким є Церква. Та в форматі цієї бесіди ми, однак не можемо залишити поза увагою позицію архієпископа Білоцерківського і Богуславського щодо деяких аспектів згаданого питання.

Так, владика Августин вбачає проблеми нинішніх політичних еліт у далеких 20-х роках, коли був знищений цвіт, опора нації. Тепер же, як кажуть, яка земля – такий урожай, яке дерево – такі й плоди.

А продовжуватиметься подібне, аж доки не з’явиться свідомість того, що до влади йдуть не за власним бажанням, а за наказом (вибором) народу.

– Християнин не може бути самовисуванцем, – говорить владика Августин. – Це неприпустимо. Адже він, каючись на сповіді в своїх гріхах, як правило, свідчить, про своє недостоїнство, негідність, а, йдучи в депутати, заявляє: ”Я – найкращий”. Це фарисейство в квадраті!

Владика доречно нагадав, як обирався козаками гетьман. Він не казав: ”Я хочу стати гетьманом”. До речі, в жодну спецшколу (зокрема, в розвідку) також не брали й не беруть бажаючих. Їх відбирають!..

Про столичну єпархію та найбільше розчарування в  житті

Неймовірний факт: за 400 років після введення унії в Західній Україні владика Августин – єдиний, хто прослужив там цілих 20 років! До того ж від 40 до 60 літ, коли людина вже віддає іншим те, чого вдалося набути. Ми поцікавилися, наскільки відчутною є різниця між попереднім місцем служби владики й нинішнім. Відповідь отримали дуже делікатну. Виявляється, існували застороги, мовляв, варто врахувати, що це – столична єпархія, щось рафіноване й більш гонорове. Та священикові подібні спокуси не страшні – спрацьовують відповідні ”гальма”. Відтак робота йде спокійно, тільки шляхи вирішення проблем часом обираються відповідно до нових обставин.

Владика згадує, що в Західній Україні й люди, й ситуація складніші набагато. Тому є низка пояснень історичного, політичного, психологічного, ментального характеру. І саме зі службою на Львівщині пов’язане найбільше розчарування в житті нашого співрозмовника.

Навіть розуміючи, що зрадники завжди були (серед 12 апостолів також знайшовся Іуда) і завжди будуть, владику вразило, коли, під час відомих подій на початку 90-х р., ще до його призначення на Львівську кафедру, із 1237 парафій УПЦ в єпархії лишилося кілька десятків, коли не один священик міг заявити, що 15-20-30 років служив православній громаді, хоча в душі залишався католиком, і що тепер він буде священиком католицьким. Надто багато цинізму...

Про сонце радості та ”скарби” його резиденції

Попри все, закінчувати варто на однозначно позитивній ноті. Відтак останнє наше запитання до владики стосувалося найбільшої радості в його житті. Він, не замислюючись, мовив:

– Радість у тому, що Бог дав мені можливість служити на найвищому ступені! Не в медицині, не у війську, до яких мав  безпосередній стосунок і де люди також здійснюють велику місію, а саме в духовному сані!

Після завершення розмови Владика Августин люб’язно припідняв завісу таємниці щодо свого ”трохи літаю за штурвалом СУ-27”. Що тут скажеш? Прийшла черга вражатися нам. Відеозаписи, на яких владика –  не лише за штурвалом військово-транспортних літаків АН-26 та ІЛ-78, але й керує сучасним надшвидкісним винищувачем СУ-27, таки гідні захоплення. Як і ”скарби” резиденції архієпископа: численні нагороди, подарунки, картини, пам’ятні світлини, а особливо – бібліотека. На фото ви бачите владику Августина з одним із найдавніших фоліантів – книжкою ХVII століття. Нам також було дозволено до дечого доторкнутися. Відчуття такі, немов ти слухаєш шепіт минулого. А після зустрічі з владикою загалом – немов побував у кращому, повному життя і сенсу світі. За що щиро дякуємо, як і за благословіння цього матеріалу, котрого ви, шановні читачі, щойно прочитали.

Спілкувалась Валентина Храбуст

Баннери

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru


06904


Иоанн. Сайт для ищущих...

Монастыри и храмы УПЦ

Контакти

Єпархіальне управління
м. Біла Церква, вул. Гагаріна,12
тел. (04563) 9-15-49
e-mail: bc.diocese@i.ua

Вхід для користувачів