Понеділок, 18 грудня, 2017
Білоцерківська Єпархія | Українська Православна Церква
   
Розмір шрифту
Цитати

Ювілей, як привід зазирнути у майбутнє

Journal_N1(25)_cover_Lic-1

Інтерв’ю Білоцерківській газеті "Копєйка" членів редколегії православного журналу «Воскресеніє»vladika_Avgustin

 П’ять років – це скільки? Мало чи багато, швидко чи довго? А може саме стільки, щоб, озирнувшись назад, дійти двозначного висновку – пройдено достатньо, аби впевнено рухатись далі? Це наче епохи – самоцінна по суті та незамінна в контексті, як важлива складова безначально-безкінечного історичного ланцюга. Стосовно друкованого видання, перше ювілейне п’ятиріччя – безумовно, значимий етап. На цьому, так би мовити, проміжному фініші ми зустрілися з членами редколегії Білоцерківського православного журналу «Воскресеніє», аби без зайвого церемоніалу запитати:

То як розпочалося «Воскресеніє»?

 Першим озвався відповідальний за інформаційно-видавницьку діяльність Білоцерківської єпархії УПЦ Сергій Ващук (С.В.):

vaschuk_s

-   Премьерный экземпляр журнала «Воскресение» появился на свет в далёком 2004 году. К сожалению, из печати вышло всего несколько номеров, а затем он «благополучно» впал в сомнамбулическое состояние. После того, как Белоцерковскую кафедру возглавил архиепископ Митрофан, епархиальному клиру была поставлена конкретная задача – активизировать миссионерско-просветительскую роботу на местах, то есть усилить ту функцию, которая является основной в деятельности духовенства Православной Церкви. Не последняя роль в этом нелёгком деле отводилась издательскому делу. Его Высокопреосвященство владыка Митрофан в конце 2007 года собрал нас троих, священников Игоря Ковровского, Петра Довгуна и меня, будущих членов редакционной коллегии, и благословил в кратчайший срок возродить епархиальное издание. Помню состояние глубокой растерянности, охватившее нас после той аудиенции. Как же, почти без всякого опыта взять да и создать журнал, который станет одновременно трибуной, представителем и глашатаем Белоцерковской кафедры. Я уже не говорю об идеологической стороне проблемы. Мы даже не знали, как подступиться к чисто техническим вопросам. Где, например, печатать журнал, как его структурировать, как подавать? Но, видно, богоугодное дело дорогу свою находит. В тот сложный период нам помогли советами светские журналисты, в том числе и главный редактор газеты «Копейка» Антонина Яковлевна Никифоренко. Так, внимательно прислушиваясь к подсказкам более опытных коллег, мы налаживали организацию процесса. Теперь, слава Богу, с чувством глубокого удовлетворения констатируем – нам не стыдно за наш журнал.kovrovskiy_i

-       Що скажете про головну концепцію видання? На кого воно розраховано?

-       На нашу думку, – долучився до розмови протоієрей Ігор Ковровський (І.К), – головний контингент читачів вкладається у вікову «вилку» між 20 та 50 роками. Але так званий віковий ценз не є першорядним питанням. Найголовніше, бути цікавими, затребуваними та корисними для широкого різнорідного загалу. Цінно те, що представники кількох поколінь знаходять в журналі належну духовну й емоційну складову як для розуму, так і для серця. Наш контингент – вдумливий шукач істини, обтяжений достатнім інтелектуальним багажем. Нехай навіть не стовідсотковий прихожанин, але православний інтелігент двадцять першого століття. Тепер щодо генеральної концепції. Журнал «Воскресеніє», як офіційне єпархіальне видання, має на меті доступним чином донести до читача основи православної життєдіяльності в її різноманітних аспектах – від сакрального світобачення до норм моральної поведінки сучасного християнина. А стратегічні завдання, як відомо, вирішуються фаховими тактичними досягненнями. Зокрема інформаційним впливом на читацький загал. Таким чином далекоглядні плани природно перегукуються з повсякденною видавницькою конкретикою. Чим якісніша ця конкретика, рубрики, публікації, художнє оформлення видання тощо, тим ближче до стратегічної мети.

dovgun_p-       За неписаними законами медіа, засіб масової інформації намагається подобатись читачу, а відтак якоюсь мірою потакає смакам і уподобанням широкого загалу. Не завжди найкращим уподобанням, до речі. На вашу думку, журнал «Воскресеніє» повинен йти за читачем, чи вести його в потрібному напрямку?

До спілкування приєднався протоієрей Петро Довгун (П.Д.): 

-       Вважаю, саме журналу належить роль ідейного провідника. «Воскресеніє» – офіційний орган єпархії, тож ми не маємо права нехтувати непорушними принципами заради дешевої популярності. Проте, це не стосується вторинних технічних деталей, як от дизайну, оформлення, верстки видання. Тут ми пильно придивляємося до сучасних тенденцій. Матеріал намагаємось подавати в привабливій, так би мовити, обгортці. Для популяризації видання залучаємо телебачення, радіо, наочні агітаційні засоби. А ще просимо парафіяльних священиків не забувати згадувати журнал із церковного амвону. Врешті-решт, від цього виграють усі.

-       Природно, що ви прислухаєтесь до відгуків свого читача. Якщо не секрет, як оцінюють «Воскресєніє» православні віряни?

-       (С.В.) Как заведующему информационно-издательским отделом, мне часто приходится общаться с коллегами, светскими журналистами и газетчиками. Так вот, они очень позитивно оценивают нашу деятельность. Справедливости ради скажу, что журнал действительно претерпел кардинальную трансформацию. Сегодня все читатели в один голос говорят, что епархиальное издание является лучшим иллюстрированным полноцветным журналом нашего региона. На фестивале православных СМИ в 2010 году организаторы удостоили «Воскресение» престижной награды в номинации «Ініциатива року – 2010». Но мы не собираемся «почивать на лаврах». Редакционная коллегия находится в постоянном поиске нового, прогрессивного, интересного, что сделает журнал лучше и полезнее для читателя.

-       Зазвичай, останнє слово у ЗМІ належить головному редактору. Ваша редколегія складається з трьох осіб. У такому випадку, за ким, залишається визначальне «останнє слово»?

-       (І.К.) Все вирішуємо колегіально. Коли ж виникають спірні питання, вдаємося до визначального слова владики. Не забувайте, він у нас голова редколегії. З іншого боку бували випадки, коли, наприклад, сам архієпископ вважав фактаж достойним публікації, але враховуючи концептуальне бачення інших членів редколегії, матеріал так і не потрапляв на шпальту. Редакційна політика має особливі нюанси.

-       А чи були кумедні випадки у вашій видавницькій практиці?

-       (С.В.) Конечно, куда же без них. В своё время мы ввели новую, интересную рубрику, которая существует и поныне. Во время вёрстки номера корректор допустил банальную орфографическую ошибку в названии. Позже мы пропустили её в печать, не обратив должного внимания. И потом, после выхода номера в свет, опять не заметили. И читатели не заметили. Так несколько последующих лет рубрика благополучно публиковалась жирным шрифтом с незамеченной ошибкой в оглавлении. В нашем деле бывает и такое.

-       Знаю, нещодавно вийшов новий номер журналу, перший в цьому 2013 році. Чим цього разу «пригостили» своїх прихильників?

-       (П.Д.) Дійсно, останній номер має кілька своєрідних «родзинок». Вірян має зацікавити інтерв’ю з найбільш обговорюваним архієреєм УПЦ, секретарем Блаженійшого Митрополита Володимира, архієпископом Олександром (Драбинком). Ми не розбиралися з управлінськими методами інтерв’юера, а намагалися розкрити його людську сутність: нахили, уподобання, життєві пріоритети знакової особи. Також запропонували читачам цікаву статтю про зародження, підґрунтя й самостійне становлення християнського свята Богоявлення. А ще започаткували нову рубрику – «Дрібниці сучасного архієрейського життя», яка має розрадити занадто серйозного читача. В ній діючий архієрей Білоцерківської єпархії в жартівливому тоні розповідає кумедні випадки з власного пастирського досвіду. Людям на місцях якнайкраще підійде наша традиційна рубрика «Православна місія», в якій парафіяльні священики діляться досвідом щодо повсякденної, але вкрай важливої місіонерської діяльності на парафіях. До всього іншого цей номер яскравий, естетичний, дуже привабливий на зовнішній вигляд. Думаю, читачу він сподобається. В усякому разі ми доклали до цього максимум зусиль.

-       Насмілюся попросити на останок – кілька добрих слів для читачів газети «Копейка»…

-        (І.К.) Божого благословення в усіх добрих позитивних починаннях. До скорих зустрічей на шпальтах.

-       (П.Д.) Бажаю колективу видання творчих успіхів і наснаги, а читачам – доброго здоров’я і Божої допомоги в духовних звершеннях.

-        (С.В) Коллективу и читателям дружественного издания счастья, здоровья, оптимизма…

Архіпастирське слово до ювілею журналу «Воскресеніє» Високопреосвященішого владики Августина (Маркевича)

 - Нещодавно я, з ласки Божої та згідно з рішенням Священного Синоду, очолив Білоцерківську єпархію. Насамперед, що приємно вразило, – це налагоджена робота всіх підрозділів єпархіального управління. І в цьому я вбачаю велику заслугу своїх попередників на цій древній кафедрі.

Одним із яскравих прикладів цього є єпархіальний журнал «Воскресеніє», п’яту річницю відродження якого ми нещодавно відзначили. Скажу відверто – небагато єпархій Української Православної Церкви можуть похвалитися таким якісним за формою і змістом періодичним виданням.

Як новий голова редакційної колегії, хочу запевнити його читачів у тому, що докладу всіх зусиль, щоб видання залишалося таким же цікавим, самобутнім і актуальним для вірян. На мою думку, журнал має великий потенціал, і зі свого боку буду сприяти його розвитку.

Бажаю колективу журналу «Воскресеніє» творчої наснаги і благословення Божого.

Спілкувався Олександр Виговський

 

 

Баннери

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru


06904


Иоанн. Сайт для ищущих...

Монастыри и храмы УПЦ

Контакти

Єпархіальне управління
м. Біла Церква, вул. Гагаріна,12
тел. (04563) 9-15-49
e-mail: bc.diocese@i.ua

Вхід для користувачів