П'ятниця, 24 листопада, 2017
Білоцерківська Єпархія | Українська Православна Церква
   
Розмір шрифту
Цитати

Історія Білоцерківської єпархії

    Перші промені благодатного Світла Христового впали на береги Росі ще за часів рівноапостольного великого князя Володимира, коли територія нинішньої Білої Церкви входила до складу Київської Митрополії.

Та все ж значному поширенню православ’я на цих землях сприяло заснування в 1032 році київським князем Ярославом Мудрим древнього Юр'єва, попередника сучасної Білої Церкви.

У місті святого Георгія (а саме цим іменем охрестили князя) на межі 30-40-х років XI століття з'явилася єпископська кафедра, яка протягом кількох століть була центром православного життя Надросся.

Першим відомим нам Юр'ївським єпископом був владика Михаїл, який згадується в «Повісті минулих літ».  У  1072 році відбулося перенесення мощей святих страстотерпців Бориса і Гліба.  Преподобний Нестор Літописець повідомляє про це так: «Зібралися у Вишгороді Ярославичі - Iзяслав, Святослав і Всеволод, митрополит, яким був тоді Георгій, Петро, єпископ Переяславський, Михаїл, єпископ Юр'ївський, Феодосій, ігумен Печерський... I всі, учинивши празник світлий, переложили їх у нову церкву, що її зробив Iзяслав».

Згадують тогочасні історичні джерела й інших юр'ївських архієреїв - Антонія (1089-1091), Марина (1091-1095), Даниїла (1114-1122),  Даміана (1147-1154), Андріана (1197-1198) та Алексія (до 1225 р.). Вони були учасниками багатьох визначних подій церковного життя Русі.

 

Karta_bcКиївський собор святої Софії  зберіг до нашого часу настінний напис про хіротонію юр'ївського владики Даниїла, яка відбулася 6 січня 1114 року. Деякі вчені висловлюють гіпотезу, що до прийняття єпископського сану майбутній архієрей під іменем ігумена Даниїла здійснив паломницьку подорож до Палестини, про що залишив відому нам у багатьох списках працю «Ходіння ігумена Даниїла на Святу Землю».

Відомо, що Юр'ївський владика Даміан брав участь у церковному соборі 1147 року, на якому Київським митрополитом вперше було обрано  русича Климента Смолятича.У часи боротьби руських князів за великокняжий київський престол єпископ Даміан, як миротворець, неодноразово виступав посередником у переговорах суперників.Князівські міжусобиці та війни зі степовиками зумовили перенесення центру Юр'ївської єпархії до Канева, де в 1144 році, немовби на згадку про Юр'їв, споруджується  величний храм в ім'я Георгія Побідоносця (нині Успенський). У переписі православних архієрейських кафедр Великої Русі середини XII століття, замість Юр'ївської єпархії значиться Канівська, а в літописах Юр'ївський єпископ згадується як Канівський єпископ Даміан.

У XIII столітті Юр'ївську архієрейську кафедру було поновлено. Але недовго місто над Россю мало свого владику - незабаром Русь запалала в пожежі монголо-татарської навали. Спустошені надроські землі прийшли в занепад. Перші документальні згадки про регіон з'являються аж у 1552 році, і вони пов'язані із заснуванням Білоцерківського замку. Відомості ж про церковне життя Білоцерківщини того часу надзвичайно скупі. Так, після відновлення в 1620 році православної ієрархії в одному з білоцерківських храмів Cвятійший Патріарх Єрусалимський Феофан хіротонісав єпископа Луцького Iсаакія (Борисковича).

У середині XVII століття в містах і містечках регіону було по кілька храмів, які були осередками не лише духовності, а й  благодійності та освіти. При них нерідко засновувалися школи й шпиталі. XVIII століття стало для Надросся часом особливо гострої боротьби православ'я з унією. З одного боку, на пожертви місцевих жителів споруджуються  десятки нових православних церков. Так, кілька храмів було зведено на кошти фастівського полковника Семена Палія, котрий активно протидіяв унії. Але з іншого - після поновлення в регіоні польської влади унія нерідко силою насаджувалася в місцевих парафіях. Відновленню православ'я  сприяло приєднання Правобережжя до Російської імперії. На Пороссі були сформовані православні протопопії Білоцерківська й Богуславська.

Православні храми Білоцерківщини того часу були досить убогими.   Коли у 1797 році їх оглянув Київський митрополит Iєрофей, то, як свідчать документи, побачив «во всех почти тамошних церквах одни непорядки и неустройства».  Православним храмах потрібна була вагома допомога держави. І вона надійшла звідти, звідки не чекали, - з імператорського гардеробу. Імператриця Катерина II після приєднання більшості уніатів до православ'я повеліла частину свого одягу перешити на церковні ризи для новоприєднаних парафій. Тож церковне будівництво в першій половині XIX століття розвивалося тут досить помірними темпами - більшість мирян у цей час були кріпаками поміщиків-поляків.

Значного поширення будівництво православних храмів набуло після скасування кріпацтва в 1861 році. Замість старих церков, збудованих із дерева ще в козацьку епоху, почали споруджувати  набагато більші кам’яні храми.  Так, у Білій Церкві замість шести стародавніх дерев'яних церков було возведено два величні кам'яні храми, які й нині є окрасою міста. І обидва вони тісно пов’язані з іменем православної поміщиці Олександри Василівни Браницької, за власні кошти якої й проводилося їх будівництво.

У 50-х роках XIX століття настоятелем білоцерківського  Спасо-Преображенського  храму був  протоієрей  Петро Лебединцев, який залишив благодатний слід  у пам'яті нащадків. Він став першим істориком міста, опублікувавши низку статей з історії місцевих храмів та впорядкувавши білоцерківські перекази про давнину. З ініціативи отця Петра був відреставрований один приділ церкви в ім'я святого Миколая. Справою, яка сколихнула життя всієї Російської імперії, стало відкриття отцем Петром Лебединцевим першої постійної мережі церковнопарафіяльних шкіл.

XX століття принесло чимало випробувань вітчизняному православ'ю. У 1917 до влади в Росії прийшли більшовики, які розпочали активну боротьбу проти Церкви, знищуючи духовенство й віруючих, конфіскуючи церковне майно. З Надросся до переяславського музею було перевезено стародавній Острівський Покровський храм, збудований ще за часів Богдана Хмельницького; багато церков було знищено, незважаючи на те, що вони становили неабияку цінність не лише для віруючих, а й для науки та культури. Порівняно сприятливим було становище лише на Рокитнянщині, де збереглося декілька стародавніх церков.

Пожвавлення церковного життя відбулося в роки Великої Вітчизняної війни. У 1941 році в Білій Церкві було відновлено дві парафії - Преображення Господнього та Марії Магдалини. Після цього парафію в храмі Марії Магдалини більше не скасовували, а Спасо-Преображенський храм закрили в хрущовські часи - у 1961 році.

Після Великої Вітчизняної війни розгорнулася нова хвиля атеїстичної пропаганди. До Києва й Москви надсилалися рапорти місцевих партійних ватажків про нібито одностайне бажання жителів міст і сіл Білоцерківщини не мати храму й ліквідувати парафію. Багато зробила радянська влада руками силових структур.

У 1986 році до влади в Радянському Союзі приходить Михайло Горбачов. В економічному та соціальному житті держави відбуваються суттєві зміни. У тому числі ці зміни стосуються ставлення офіційної влади до релігії. Православна Церква отримує більше свободи. Їй повертаються храми та майно. Віруючі Білої Церкви в цей час проводять активну діяльність за повернення православній громаді Спасо-Преображенського храму. Одним із найактивніших учасників цього процесу був Олексій Фомін, який пізніше служив священиком у цьому соборі.

Активне відродження церковного життя на Пороссі сприяло тому, що 1994 року в Білій Церкві було відроджено древню, багату на історію та традиції архієрейську кафедру. Керуючий архієрей отримав титул „єпископ Білоцерківський і Богуславський”.  До новоствореної єпархії увійшло 10 районів Київської області та 110 парафій, у яких несли службу 47 священиків. З 1 серпня 1994 до 31 травня 2007 року кафедру очолював єпископ Серафим (Залізницький). Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 31 травня 2007 року керуючим архієреєм Білоцерківської єпархії було призначено архієпископа Митрофана (Юрчука).

Баннери

Официальный сайт Русской Православной Церкви / Патриархия.ru


06904


Иоанн. Сайт для ищущих...

Монастыри и храмы УПЦ

Контакти

Єпархіальне управління
м. Біла Церква, вул. Гагаріна,12
тел. (04563) 9-15-49
e-mail: bc.diocese@i.ua

Вхід для користувачів